95 – для багатьох незборима висота.
Дата: 24.06.2021 07:27
Кількість переглядів: 234
95 – для багатьох незборима висота. Особливо зважаючи на те, що довелося пережити людям, кому сьогодні могло б виповнитися дев’яносто п’ять…
Ганна ПРИЛУЦЬКА належить якраз до того покоління. На її пам’яті – майже ціле століття, позначене багатьма трагічними періодами.
Народилася вона далекого 1926 року в Мамлютському районі Північноказахстанської області, куди доля завела її батьків. Пізніше тато вирішив повернутися з багатодітною сім’єю на свою батьківщину – в село Лівенське, на той час Нехворощанського району. Вже тут закінчила школу, а батько тим часом працював в Андріївському зоотехнікумі, отож після здобуття дев’ятирічної освіти Аня не задумувалась, де навчатися далі. Потім – усе життя в лівенському колгоспі, в основному в польовій ланці: буряки сапала, городину доглядала, восени – на току чи різноробочою. А довгими зимовими вечорами діставала зі скрині свій найдорожчий скарб, який з нею, вважайте, все життя, – американську швейну машинку «Зінгер», якій понад сто років! Навіть коли німці під час окупації шастали в надії відшукати в селянських хатах щось цінне, Ганна Феодосіївна вберегла свою дорогу річ. Навіть сьогодні інколи виймає машинку зі схованки і стрекоче нею, як колись в далекій молодості, бо не втратила навичок, досі вміє класти рівненькі стібочки.
Коли у 2012 році провела за межу Вічності свого чоловіка, син забрав маму до себе в Круту Балку. Тут вона теж часу не марнує, любить читати книги, сама доглядає за квітниками у дворі та за грядками на городі. На довгому паперовому полотні удвох із сином схематично відобразили весь свій рід, бо мама ще добру пам’ять має і світлий розум, стільки всього може пригадати! А загалом у Ганни Феодосіївни два сини, троє онуків та один правнук.
23 червня вся велика родина вітала Ганну Феодосіївну Прилуцьку з 95-м днем народження! Спеціально в Круту Балку приїхала поздоровити її і заступниця голови нашої СТГ Зоя КОРОЛЕНКО, вручила ювілярці букет червневих квітів, передала вітання від голови громади, побажала, щоб здоров’я не втрачалося і ряст топтався щонайменше до ста літ. І попросила розповісти про свою долю, насичену багатьма і радісними, і трагічними подіями, які тепер тільки у споминах. А попереду Ганну Феодосіївну хай чекають лише приємні миттєвості у колі рідних, які зігрівають її синівською увагою. Вона цього заслужила своїм великим життям.
